Вже майже півтори неділі дме східний вітер. Минуле полювання показало,що саме такий варіант дарує класні полювання на воді. Зранку з надією вслухаєшся в небо, тиша, а має бути навпаки. І де ж він так затримується, за десяток років вже склалася загальна картина перельотів водоплаваючої дичини. знаєш середньстатистичні терміни і чекаєш того часу. Нажаль гусак десь відїдається...., мабудь десь в степах Казахстану.... прийде час.
Вирішено йти на " велику воду", останній раз був там в листопаді 2014. Вода піднялася і йти приходиться не поспішаючи. Поки йшов, зоряне небо дарувало проблески метеоритів, один був великим, я бачив такий вперше. Да, мисливець бачить не тільки вранішні зорі, але й багато інших прекрасних витворів природи...
На плесі все змінилось, авжеж, два роки пройшло. Останнє полювання на плесі було в предноворічні дні 2014 року. Ледь знайшов собі притулок, поки розгрузився, схід почав "розпалювати" зорю.
Тиша. Як завжди східняк за півтори неділі "видув" всю качку, поки заходив ніде нічого не знялося, нажаль. Але всерівно "розставився".
Пора... Знову Foiles розбудив вранішне плесо, десь за мить чирок вже сидів в обманах. Ще одна мить і .... я його промазав. Да полювання в "ямах" відрізняється від плес, треба призвичаїтись....
Зоря підганяла вітер, зриваючи верхівки очерету. Чирок знову "впав" в темноту плеса, через секунди "розпізнавши чужих" вийшов в "зуби", ще за мить класично впав під ноги.
Світанок приніс майже повну відсутність качки. згадуючи минуле полювання. вражала порожнеча угідь, де не де чутно постріли і знову тиша.... Залишилось лише милуватись природою, її осінніми барвами...
Майже над водою стелеться качиний силует, все як завжди, постріл, трофей гойдається на хвилях... Треба швиденько наздоганяти, бо вітер "забере" трофей. Ще з півгодини і стає зрозумілим, що пора закінчувати полювання, подякувавши таким гарним угіддям за класне, хоча і не тривале полювання.
Всім ні пуху - ні пера.